Вони удостоєні високої нагороди

Наші земляки

Бібліографічна довідка

Холявко Володимир Васильович (04/03/1934р с. Каскада  Новоушицького р-н)                                            

Після закінчення школи поїхав працювати до Макіївки,одразу ж влаштувався сталеваром Мартенівської  печі №1 Ордена Леніна Макіївського металургійного заводу ім..Кірова,тут і працював все життя ,аж до виходу на пенсію.

          За видатні трудові досягнення Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 р. Холявку Володимиру Васильовичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі « Серп і Молот». Мешкає у м.Макіївка.

 

         Новицький Анатолій Іванович (09/08/1935р с.Комунар. ,Новоушицького р-ну)

         Після  закінчення  школи був призваний до лав Радянської армії, демобілізувався  в 1957р.  З1958 по1961р. працював  в колгоспі с.Комунар   Новоушицького р-ну на різних роботах,а з1961 по грудень 1971р. був  бригадиром  рільничої  бригади у цьому господарстві.

За досягнуті успіхи в одержанні високих врожаїв    в садівництві Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квіт. 1966р. Новицькому Анатолію Івановичу Присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням найвищої нагороди – ордена Леніна та медалі « Золота Зірка».     

Гончарук Федір Євтихонович (22.05.1919р. с. Куражин,Новоушицького р-ну)

 

В армії  з 1939р . У 1940р.закінчив полкову школу. На фронті з вересня 1941р. Відзначився у березні 1944р. за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм,капітану Гончаруку Ф.Є. присвоєно звання Героя Радянського Союзу  з врученням ордена Леніні і медалі «Золота Зірка».Помер 4 серпю1975р.,похований у смт.Нова Ушиця.                                                                     

                                      Пам’ятки Новоушиччини

-         Меморіальний комплекс : Братська могила радянських воїнів,Пам’ятник воїнам – землякам.

           смт .Нова Ушиця ,вул..Подільська ,2

-         Братська     могила  жертв  фашизму

смт.Нова Ушиця, урочище  «Трихів»

-         Будинок де знаходився штаб 41-ї стрілецької дивізії  7-ї армії Південно –Західного фронту

смт.Нова Ушиця,вул.Подільська,3

-         Будинок де відбувся перший повітовий з’їзд робочих,селянськихі солдатських депутатів

смт.Нова Ушиця,вул.,Подільська,22

-         Пам’ятний знак на місці подвигу  Героя Радянського Союзу  Я.Х.Кольчака

смт Нова Ушиця,вул.. Кольчака,1

 

                                          Пам’ятки археології

-         Поселення с Вільховець,уроч.Кунева Левада

-         Давньоруське городище с. Глибівка,правий берег безіменного

-         струмка,уроч. Балка

-         Давньоруське городище с. Пилипи Хребтіївські,на захід від села,уроч. Сади

-         Городище с. Тимків  на правому березі р.Ушиця

-         Давньоруське городище с. Хребтіїв, лівий берег річки

-         Дністер,уроч.Погоріла

 

Заповідники місцевого значення

-         «Дністровський» площею 480 га

-         «Данилівський» площею 638 га

-         «Калюський» площею 1832 га,розміщені на схилах одноіменних річок

 

 

Календар знаменних і пам’ятних дат на 2017р.

 

     40 років з дня смерті Балуховського М. П. Українського радянського геолога доктора  геолого-мінералогічних наук ленінської премії 1959р .Народився с.  Вільховець,Новоушицького р-ну ( 27.06 1899 – 6.1.1977)

  

 70 років з дня народження Онищука Пилипа Давидовича . Народився ( 8 квітня 1942р.) в с. Песець, Новоушицького р-ну. Працював науковим співробітником в Київському університеті,Львівському медичному інституті,спеціаліст в області мікробіології,біохімії молекулярної біології. Автор двох препаратів, трьох монографій,72 наукових  статей.

 

 40 років з дня народження Фартушняк Л.В.  Народилася в с. Борсуки, Новоушицького р-ну  (19 квіт.1972р.)  Лікар захистила кандидатську дисертацію. В даний час працює на кафедрі госпітальної терапії і фармакології  Черновецької медичної академії.

 

 80 років з дня народження Грушкова  Івана Васильович (24.02 1937), художник графік,відмінник народної освіти,його графічні роботи,постійно друкуються на стор. обл. и районних газет. Роботи його і його учнів виставлялись в Болгарії,Італії, Німеччини.

 

 70 років з дня народження Сергієнка Анатолія Євгеновича. Народився в с. Куча Новоушицького р-ну  ( 1947р.) прозаїк,член Національної спілки письменників України.

80 років з дня народження Мельника Василя Гавриловича (1937р), письменник,член національної спілки письменників  України. Народився с. Куча, Новоушицького р-ну.

 

85 р з дня народження Бірюк Олени Василівни (1932 р.) с. Мала Стружка,Новоушицького р-ну. Спортсменка,заслужений майстер спорту СРСР,суддя міжнародних категорій,12-разова чемпіонка України.

Скіфські кургани

 

Історична довідка

На південно-східному схилі від села Рудковці розміщені два кургани, один – біля Дністровського водоймища, а другий – на узвишші. Про те, що вони рукотворні – сумнівів не було. Декілька курганів, менші за розмірами, є біля дороги Калюс – Нова Ушиця.

Яка ж цивілізація створила це диво? І в який час? Відповідь на це пошукаємо у книзі «Історії Геродота. Батька Історії». Він пише, що «скіфи-древні племена, які жили в 7-3 ст. до н.е. на обширних просторах між гирлами річок Дунаю та Дону». Це була група племен, спільних за культурою і мовою. Одні племена займалися землеробством і вели осілий спосіб життя, другі були кочівниками-скотарями. В скіфському племінному союзі панівне становище займали царські скіфи. Їм були підвладні всі решта племен. На чолі племен царських скіфів стояли вожді, яких греки називали царями.

Цікавою пам’яткою, яка фіксує давні слов’яно-фракійські контакти на середньому Дністрі, є городище раньоскіфського часу 8-7 ст. до н. е. поблизу села Рудківці Новоушицького району Хмельницької області. Городище, розташоване на крутих схилах лівого берега Дністра, досліджувалось з 1972-1980 рр. експедицією Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.

Вхід в містечко був єдиний, що пильно охоронявся. Дві сторожові вежі висотою до 10 метрів давали можливість не бути зненацька захопленим

Хатина скіфів споруджувалася з пруття, обліплена глиною. Площа житла становила всього 15-25 кв. м. і було вона переважно однокамерною. Тому вважають, що в кожному з таких жител могла проживати лише одна невелика сім’я.

Серед кераміки зустрічається горщики банкоподібної форми з на ліпленням велика по тулубу і «перлинним» орнаментом на вінцях, широкогорлі ампули з опуклим тулубом і на ліпленням орнаменту у вигляді округлих опуклин і валика, черпаки з високою ручкою, миски і т. д.

Навколо городища паслась худоба, вирощувались зернові культури. З південного боку укріплення тягнулися вниз. Саме тут під скалами билось життєдайне джерело. Скіфи приходили сюди по воду

На берегах невеличкої річечки Березівка (притока  Дністра), на східному схилі від села, було знайдено кам’яні знаряддя праці – сокири, стріли, а також металеві списи, та уламки мечів.

Верхній курган, що на східному краї села  має розміри  у основі – коло діаметром близько 200 м., а висотою – близько 20 м.

Кургани скіфської знаті являють собою великі земляні насипи висотою до 20 м. і діаметром більше 200 м.

Поховальні споруди складаються із глибокого колодязя-входу і коридору з підземними камерами.

 

Знатних скіфів клали в могилу у багатому вбранні, на покійника одягали масивні золоті шийні гривні, буси, золоті сережки браслети. Одяг, головні убори, погибельні покривала були обшиті золотими бляшками з різними зображеннями. В могилу чоловіків-воїнів обов’язково ставили великий набір зброї  - металеві мечі, скрашені золотом, списи луки із стрілами, вкладені у спеціальний футляр оправлений золотою пластиною, бронзові панцири пояси, шоломи. В похованнях простих скіфів немає дорогих грецьких речей, золотих посудин і прикрас. Але тут для покійника залишали м’ясо, а поряд клали ніж з кістяною рукояткою. В чоловічих похованнях зустрічалася зброя, а в жінок – недорогі прикраси і знаряддя праці.

До цього часу в селі Рудківцях збереглося земляний вал, що проходить півколом через середину села. Потім ще один значно менший. Вік  цих валів оцінив І.С. Винарук приблизно в 2.5 тисяч років. Це місце вибрано очевидно не випадково, тому що з півдня тягнулися урвисті прекрасна, при чому в додаток подвійний вал і рів. По гребню йшла кладка із  серцевої цегли. До того ж – чудовий вид, добре вмдно на велику відстань. На ближніх землях можна було займатись землеробством, яке обожнювали древні скіфи. А також багатоводна річка Дністер давала  багато цінного харчу – риби.

Але час не стояв на місці, в кінці 3 ст. до н. е. територія, зайнята скіфами, значно скоротилася. Із заходу скіфів витіснили фракійські племена, що прийшли з Балканського півострова, із заходу і півночі просувалися сармати. Часті війни скіфів з півдня із грецькими містами, з півночі і сходу  - сарматами, із заходу з фракійцями, сильно ослабили скіфське царство.

Але ні сармати, ні греки, ні фракійці знищили скіфів, а німецькі племена (готи), що стрімко просувались із Прибалтики.

Скіфи були частково знищені, а частково злились із новими племенами, зокрема, слов’янськими, які відкинули готів за Дунай. Тай, ймовірно і в наших жилах тече не тільки слов’янська, а й скіфська кров.

Література:

 

1.      Нариси історії Поділля. – Хмельницький, 1991. – 150 с.

2.      Рибак І. Наш край в історії України : навч. посіб. / Іван Рибак. – Кам’янець-Подільський, 2010. – 260 с.

3.      Маярчак С.П. Калюс: село на дні моря / С.П. Маярчак. –Київ : Український центр духовної культури, 2004. – 76 с.

 

 

Склала провідний б-ф                                  Добровольська А.П.

 

 

Рідний край – гордість моя

 

Рекомендаційний список літератури

Шановні читачі!

В житті кожного народу настає час коли виникає потреба озирнутися назад, відчути себе частинкою тієї великої спадщини, яка залишається нам від минулого і змушує запитати себе «Хто ми є?»

Дати відповідь можна лише вивчаючи свій край, його минуле і сьогодення.

Пропонуємо Вашій увазі літературу краєзнавчого змісту, яка є в нашій бібліотеці.

 

1.     Василашко В. Голодомор на теренах поділля : за матеріалами лекцій про голодомор в Україні / В. Василашко, П. Швець. – Київ : Знання України, 2014. – 47 с.

2.     Гуцол А.Ф. Археологічна спадщина Хмельницької області : довідник / А.Ф. Гуцол, В.І. Якубовський, І.Р. Михальчишин. – Чернігів : Деснянська правда, 2011. – 176 с.

3.     Гандзюк С.В. Отроків : до кращого життя / С.В. Гандзюк. – Дрогобич : Відродження, 2008. – 43 с.

4.     Гурц В. Історико-культурна спадщина села Хребтіїв / В. Гурц. – Київ :Прінт Лайн, 2010. – 38 с. – (Історія рідного краю).

5.     Гурц В. долі подолян – остарбайтерів в роки Великої Вітчизняної війни : науково-дослідна робота /В. Гурц. – Київ, 2011. – 39.

6.     Кучерява З.О. Розпалюю камін : поезія / З.О. Кучерява. – Київ : Криниця, 2016. – 192 с.

7.     Мельник В.Г. Біг у глухий кут : детектив / В.Г. Мельник. – Чернівці : Прут, 2010. – 320 с.

8.     Мельник Л.Ю. Житло на камені : історико-краєзнавчий нарис про село Глибівка Новоушицького району / Л.Ю. Мельник, Н.Г.Матійчина. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2010. – 80 с.

9.     Мельник Г. Пагін сухості : поезія, публіцистика / Г. Мельник. – Чернівці : Друк Арт, 2016. – 160 с.: іл.

10.            Наукові записки Центру Мархоцькознавства Т.1. / упоряд. В.А. Захарєв . – Хмельницький : Цюпак, 2013. – 132 с.

11.            Ровінська Л.А. Двері серця мого : поезії / Л.А. Ровінська. – Нова Ушиця, 2011. – 36 с.

12.           Савчук П.М. Коли верхом стає низ  : пародії дружні на вірші «потужні» / П.М. Савчук. _ Хмельницький : Цюпак А.А., 2011. – 40 с.

 

Список статей з періодичних видань

 

1.     Мельник Л. Рудківці : диво що започаткувала природа / Л. Мельник // Наддністрян. правда. – 2016. – 14 січ. – С. 4.

2.     Мельник Л. Ретроспектива будівлі : [будинок дитячої творчості] / Л. Мельник // Наддністрян. правда . – 2016. – 21 січ. – С. 8.

3.     Пекелей В. Скіфські таємниці Маціорська / В. Пекелей // Наддністрян. правда. – 2016. – 28 січ. – С. 8.

4.     Романюк М. Калюсу 775 / М. Романюк // Наддністрян. правда. – 2016. – 4 лют. – С. 8.

5.     Пекелей В. Панський Глібів / В. Пекелей // Наддністрян. правда. – 2016. – 17 берез. – С. 8.

6.     Шпаковський С. Історичний Хребтіїв / С. Шпаковський // Наддністрян. правда. – 2016. – 24 берез. – с. 4.

7.     Зварич А. Знайомий незнайомий будинок : [сучасний відділ освіти] / А. Зварич // Наддністрян. правда. – 2016. – 14 квіт. – С. 8

8.     Гандзюк С. Забута спадщина : [старе кладовище] / С. Гандзюк // Наддністрян. правда. – 2016. – 9 черв. – С. 8.

9.     Романюк В. Хоробрів : [урочище – ліс Хоробрів] / В. Романюк // Наддністрян. правда. – 2016. – 23 черв. – С. 8.

10.                        Зварич А. Базарна площа – історична пам'ять для нащадків / А. Зварич // Наддністрян. правда. – 2016. – 11 серп. – С. 8.

11.                       Шевчук М. Таємний край «Боржомі» та легенд / М. Шевчук // Наддністрян. правда. – 2016. – 18 серп. С. 8.

 

ВИДАТНІ ЛЮДИ РАЙОННУ

Вченні( доктори наук, академіки)

Шевченко В.П. родился 1948 года в с. Глибов Новоушицкого р-на, с 1997 года доктор медицинских наук, с 2002 года – профессор, диссертацию защитил в Новосибирском государственном медицинском институте, научный стаж – 30 лет, опубликовано 109 научных работы, из них 45 после защиты докторской диссертации.

  Работал г.г. Николаев, Новая Ушица, Новосибирском НИИ патологии кровообращения им. Академика Е.Н. Мешалкина. В 1981-1983  г.г. работал в госпиталях г. Кабула (Афганистан), а в 1988-1992  г.г. – в госпитале г. Сугер (Алжир). В 1992-1993г.г. работал в госпитальном университетском центре г. Сент-Этьенн и одновременно учился в докторантуре университета Жана Моннэ. За время работы в Новосибирском НИИ травматологии и ортопедии МЗ РФ Шевченко В.П. проявил себя инициативным и добросовестным научным сотрудником, высококвалифицированным врачом анестезиологом – реаниматологом, имеет высшую квалификационную категорию, способным самостоятельно решать поставленные задачи и умело руководить коллективом.

С 1995 года по настоящее время Шевченко В.П. занимает должность заведующего отделом анестезиологии и патофизиологии, с.1997 года назначен на должность главного научного сотрудника.       

 

 

Работы В.П. Шевченка 

1.    Физиологические основы и проблемы использования ларингеальной маски // Монография. – Издательство СОРАМН. – Новосибирск. – 1997. – 231с.

2.    Electroencephalography (EEG) monitoring for hyperthermia to 44? C in addicits // 12th World Congress of Anaesthesiologists (Book of Abstract). – Montr? al. – 2000 P. 167 (в соавторстве).

3.    Анестезиологическое обеспечение хирургических операций на позвоночнике // Монография. – Издательство СОРАМН. – Новосибирск. – 1997. – 211с. (в соавторстве).

4.    Анестезиологическое обеспечение операций на позвоночнике // Монография. – Издательство СОРАМН. – Новосибирск. – 2002 – 211с

 

Михайлюк Віктор Іванович народився в с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької області 23 липня 1958 р. У 1973 році закінчив 8-річну Рудковецьку, а в 1975 р. – Калюську середню школи.

У 1975 році поступив на геолого-географічний факультет Одеського Державного університету ім. І.І. Мечникова, який закінчив у 1980 р. Навчаючись на відділенні географії грунтів і ґрунтознавства і працюючи за сумісництвом лаборантом науково-дослідної лабораторії університету, брав участь у дослідженні грунтів Херсонської та Одеської областей. У 1979 році виконував грунтові дослідження для кафедри меліорації і ґрунтознавства Одеського сільськогосподарського інституту, за якими 1980 році захистив дипломну роботу на тему «Вплив осушення на властивості заплавних грунтів р. Когильник». Отримана університетська спеціальність – географія грунтів і ґрунтознавство.

З 1999 року на посаді завідувача кафедри меліорації і ґрунтознавства Одеського державного сільськогосподарського інституту (з 2001 року Одеського аграрного університету).

За результатами двадцятирічних грунтово-географічних досліджень долин річок півдня України 1 березня 2002 р. у Львівському національному університеті ім. Івана Франка захищає докторську дисертацію на тему: «Грунти заплав малих та середніх річок західного Причорномор’я». Отримує наукову ступінь доктора географічних наук за спеціальністю біогеографія і географія грунтів.

Вчене звання професора кафедри меліорації і ґрунтознавства присвоєно 17 квітня 2003 року.

Професор Михайлик В.І. є автором біля 100 наукових і навчально-методичних праць. У 2003-2004 роках член експертної ради з географічних наук Вищої атестаційної комісії України. З 2004 року член спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. З 2004 року займається виробничою діяльністю на посаді директора ТОВ «Інститут ґрунтознавства».    

 

Твори:

Михайлюк В.І. Оцінка земель. Навчальний посібник . – Одеса, 90 с.

Михайлюк В.І. Грунти долин і річок північно-західно Причорномор’я: Монографія. – Одеса, 2001. – 340с.

Література про нього

Кафедра меліорації і ґрунтознавства // Студентські обрії. – 2003. - №6. – 12 груд.

 

 

 

Гвоздовський Ігор Анатолійович народився 25 липня 1975 року в Новій Ушиці. З 1982-1992 р. р. навчався в Новоушицькій СШ №1. Закінчив школу із «Золотою медаллю». В 1992 році поступив в Чернівецький держуніверситет ім. Ю. Федьковича на інженерно-технічний факультет за спеціальністю оптичне і оптико-електронне приладобудування.

Присвоєно кваліфікацію спеціаліста – інженер-оптик. Закінчив університет з відзнакою.

З 1998-2001 р. р. аспірант фізико-технічного науково-навчального центру Національної Академії наук України м. Київ.

У 2002 році захистив кандидатську дисертацію, 2003-2004 р. р. – учасник 8-ї Української Антарктичної експедиції.

З 2005 року Науковий співробітник відділу оптичної квантової електроніки ( ВОКЕ), ІФ НАН України. 

 

Статті  І.А. Гвоздовського 

1.    ITerenetskayaI. Gvozdovsky. " Development of Personal UY Biodosimeter Based on vitamin D Photosynthesis” / / molecular Crystals and Liguid Crystals., - 2001. vol. 368. P551-558.

2.    Гвоздовский И.А., Теренецкая И.П. «Фотоориентация жидких кристаллов с помощью УФ облучения композитной пленки ПММА + провитамин Д3». Поверхность рентиновские, синхронные и нейтронные исследования. – 2002. -№2. – с. 80-83.

3.    І. А. Гвоздовський, І.П, Теренецька «Ефект обертання стероїдних мікрокристалів в краплині нематика». // Український фізичний журнал. – 2002. - №8. – с.751-754.

4.    I. Gvozdovskyy, I. Terenetskaya. "Steroid motor: dunamics of cholesteric helix induction in the nematic droplet.” // Liguid  Crystals Today. – 2002, vol.11, No.4, p. 8-13 .

5.    Gvozdovskyy, T. Orlova, I. Terenetskaya. "UY induced Photoalignment and Color Change in Nematic Liguid Crystals with Provitamin D Dopant”. // Molecular Crystals and Liguid Crystals. – 2005., vol. 430 p.199.  

Видавництво:  Gordon and Breach Science Publishers

                           Printed in France,  Paris.

 

Онищук Пилип Давидович народився 8 квітня  1942 року в селі Песець Новоушицького району Хмельницької області.

В 1948 році став учнем першого класу Песецької семирічної школи, в якій навчався по 1955р.

З 1955р.-1958р. навчався в Івашковецькій середній школі.

В 1958 році поступив в Кам’янець-Подільський технікум сільського господарства на агрономічний факультет. Закінчив технікум з відзнакою в 1962 році .

З 1962 р.-1965 р. проходив військову службу у Львівському гарнізоні. Після служби поступає на навчання у Львівський державний університет ім.. І. Франка і в 1970 році закінчує повний курс Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка по спеціальності біологія.

В 1978 році поїхав працювати в Сухумі в Науково-дослідний інститут по вивченню захворювань раку . Одноразово навчався в Харківському державному університеті ім.. Горького.

9 січня 1981 р. Онищуку П.Д. присвоєно наукове звання – Кандидата біологічних наук.

В 1990 році в зв’язку з воєнними подіями відділ із Сухумі переведено в м. Сочі: в якому Онищук П.Д. продовжив плідно працювати; зробив багато відкриттів.

В 2001 році успішно захистив дисертацію і став Доктором біологічних наук.

В 2003 році 3 червня Онищуку П.Д. присвоєно звання Члена – кореспондента Військової академії природознавства.

Онищук П.Д. працював науковим співробітником в Київському університеті, Львівському медичному інституті, Науково-дослідному інституті експериментальної патології і терапії АМН СРСР.

Спеціаліст в області мікробіології, біохімії, молекулярної біології. Автор двох препаратів, трьох монографій, 72 наукових статтей.

 

 

Праці П.Д. Онищука 

Онищук П.Д. О возможности использования люминесцентно – микроскопического метода в исследовании противоопухолевой    

активности берберинол-тиофосфамида. Материалы научной конференции молодых ученых. Львов, 1972, 38с.

Онищук П.Д. Потопальский А.И., Ивасивка С.В. Люминесцентно – фазовоконтрасный метод суправитальных исследований в изучении механизма пртивоопухолевого действия препаратов, обладающих собственной флуоресценцией. Материалы всесоюзной конференции, Тбилиси, 1974, 136-138с.

Онищук П.Д. , Квартник В.М., справительная характеристика количественного определения берберина и его триофосфамидных производных в биологическом материале. Материалы всесоюзного совещания, Пермь, 1974, 180-181с.

Онищук П.Д., Потопальский А.И., Ивасивка С.В., Семенюк Т.Н., Гавридив М.И. Использование метода флуориметрии для определения лекарственных  веществ в опухолях. Материалы Всесоюзной конф., Ленинград, 1974, 80-82с.

Онищук П.Д., Потопальский А.И., Ивасивка С.В., Гавридив М.И. Установка для проведения спектральных и флуересцентных исследований. Удостоверение №441 от 13.10.1973 г.

Онищук П.Д., Иордан А.М., Шишка Г.В. Номограмма для определения среднего диаметра опухоли по методике Шрека. Каталог изобретений и открытий Львовского мединститута, Львов, 1973,58с.

Онищук П.Д., Ивасивка С.В., Гриновец Я.Г., Кит В.И. Цитоспектрофлуориметр. Удостовирение №906, от 9.04.1976 г.

Онищук П.Д., Ивасивка С.В., Кит В.И., Басалия Д.Н. Универсальный спектрофлуориметр. Удостовирение №907, от 8.10.1976 г.

Онищук П.Д. Изучение флуоресцентных свойств и количественного распределения алкалоидэтилениминов в злокачественных опухолях и нормальных тканях / автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата биологических наук. Харьков. 1980.28с.

Онищук П.Д., Косюк И.В., Булавенко  Л.В. Антибактериальное действие препарата «Лозеваль». Вестник ветеринарии, №1, 1998.

Онищук П.Д., Сокольский С., Мельник В., Лозюк Л. Изатизон и его лекарственные формы при заболеваниях пчел. Методические рекомендации, Краснодар, 1996. 11с.

Варес Э., Онищук П.Д. Парадонтоз.- Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1999-80с.

Лоз юк Л.В., Онищук П.Д. 

  Онищук П.Д., Тимановская В.В., Губиладзе Д.А. Чувствительность обезьянних суспензиозных лимфообластоидных линий к действию препаратов. Матер. Всесоюзной конференции. М.1983, с. 472-474.

Онищук П.Д., Сокольський С.С., Мельник В.Н., Лозюк Л.В.

Медикаментозная терапия вирусных инфекций животных. / Лозюк Л.В., Онищук П.Д., отв. Ред. Ткачук П.С.: Ин-т молекулярной биологии и генетики НАН Украины. – Киев: Наук. Думка. 1997. 159с.

Онищук П.Д., Агрба В.З., Дяченко А.Г., Потопальський А.И. Анализ вирусингибирующей и антиметаболической активности алкиллрующих соединений в культуре лимфобла стоидных линий обезьян. // Злокачественные лимфомы и ассоциированные с ними лимфобластоидные вирусы. М. 1984, с.105-107.

Чувиров Г.Н., Онищук П.Д., Потопальский А.И., Макарова Т.П. Применение препарата «Лозеваль» в комплексном лечении герпетической инфекции. Сб. трудов 1-ой национальной конференции Российской Ассоциации аллергологов и клинических иммунологов 28-31 января. 1997, г.Москва.          

 

Михайло Войнаренко народився 22 липня 1950 року у селянській сім’ї на Хмельниччині в с. Струзі Новоушицького району.

Закінчив Хмельницький технологічний інститут з відзнакою. Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом цього ж інституту. В 1983 році захистив кандидатську, а в 1995 році докторську дисертацію в галузі економіки. Нині професор, завідуючий кафедрою, проректор

Технологічного університету Поділля.

З 1997 р. академік Міжнародної академії інформатизації (м. Москва), з 2000 року дійсний член Академії економічних наук України (м. Київ).

 

Праці Войнаренко М.П.

1.   Войнаренко М.П. Нові підходи до питання стратегії                                управління в перехідному періоді // Вісник. - №5.- 1998.

2.   Войнаренко М.П. Перспективи залучення інвестицій в Україну // Вісник. - №5. – 1997.

3.   Проблеми економічної теорії і практики на сучасному етапі. Збірник наукових праць. – Хмельницький: Видавництво ТУП, 1998.-131с.

 

Фартушняк Людмила Володимирівна народилася 19 квітня 1972 року в с. Борсуки Новоушицького району.

У 1978 році пішла у 0 клас, у 1989 році закінчила 11 класів. У 1989 році навчалася в Чернівецькому медінституті, у 1995 році після закінчення інституту знову поступає до Чернівецького медінституту, магістратура.

У 1997 році захищає магістерську дисертацію, а в 1998 році поступає в аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію.

В даний час працює на кафедрі госпітальної терапії і фармакології Чернівецької медичної академії.

 

Праці Л.В. Фартушняк 

 

Коломієць М.Ю., Рак О.Л., Фартушняк Л.В. Зміни функціонального стану еритроцитів при ускладненій та неускладненій виразковій хворобі. // Лікарська справа – Врачебное дело. – 1999.-№1. – с.48-51.

Рак О.Л., Фартушняк Л.В. Структурно-функціональні властивості еритроцитів та значення їх змін у прогнозуванні виразкової хвороби. // Галицький лікарський вісник. – 1997. – т.4-№2. – с.24-26.

Довганюк Н.І., Фартушняк Л.В., Шоріков С.І. Роль змін печінкової геодинаміки, мікроциркуляторних розладів та функціонального стану еритроцитів в розвитку виразкової хвороби та хронічних дифузних уражень печінки. // Галицький лікарський вісник. – 1999. – т.6. - №2, -с.20-24.

Фартушняк Л.В. Стан системи глутатіону та зміни морфофункціонального стану еритроцитів при виразковій хворобі  // Буковинський медичний вісник. – 1997,-№1, - с.74-77.

Фартушняк Л.В., Рак О.Л. Морфофункціональні зміни еритроцитів при виразковій хворобі у хворих різного віку. // матеріали 14 з’їзду терапевтів України. – К.: - 1998, - с.444-445.

Федів О.І., Фартушняк Л.В., Коломієць М.Ю. Застосування кваметалу в комплексному лікуванні хворих на виразкову хворобу. // Буковинський медичний вісник. – 1999.-3, №2, - с.115-124.

Фартушняк Л.В. Зміни пер оксидної резистентності еритроцитів при ускладненій та неускладненій виразковій хворобі у хворих різного віку. – Дніпропетровськ. – 1997. – с.129.

Христич Т.М., Довганюк Н.І., Фартушняк Л.В. Стан печінкового кровообігу та морфофункціональні властивості еритроцитів при виразковій хворобі у хворих похилого віку. // Мікро циркуляція та її вікові зміни: матеріали української наукової конференції з міжнародною участю. – К,: 1999. – с.134.   

 

 

 

Повозніков Микола Гаврилович народився у с. Пилипи-Хребтіївські Новоушицького району Хмельницької області в селянській родині.

У 1982 закінчив Пилипо-Хребтіївську школу, вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту.

1989 р.- закінчив інститут.

У 1991 р. запрошений до інституту працювати молодшим науковим співробітником господарсько-договірної тематики. У 1992 році переведений на посаду асистента кафедри годівлі

с. г.тварин.

Після присудження ВАК України у 1997 році наукового ступеня кандидата с. г. наук був переведений на посаду виконувача обов’язків доцента кафедри годівлі тварин та технології кормів.

У жовтні 199 році рішенням вченої ради вченої ради Подільської державної аграрно-технічної академії присвоєно вчене звання доцента.

Викладає на біотехнологічному факультеті ветеринарної медицини, дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин», «Методика наукових досліджень», «Вступ до спеціальності».

Постійно виступає на семінарах для керівників господарств та спеціалістів тваринництва Хмельницької області з питань організації повноцінної годівлі с. г. тварин. Є одним із ініціаторів створення науково-навчальної лабораторії тваринництва на базі ВАТ «Хмельницьке головне племпідприємство».

У 2004 р. нагороджений почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.

Постійно приймає участь у міжнародних, республіканських та регіональних наукових конференціях .

З 2002 р. є членом науково-методичної комісії України зі спеціальності «Зооінженерія та технологія переробки продукції тваринництва».

З 2004 р. є членом-кореспондентом МАНЕБ. 

 

Праці М.Г. Повознікова

Повозніков М.Г. Традиційні і нетрадиційні мінерали у тваринництві. К.: Сільгоспосвіта. – 1995.-248с.

Повозніков М.Г. Мінеральне живлення тварин. – К.: Світ, 2001.-576с.

Повозніков М.Г. Годівля с. г. тварин. Довідник зооветспеціаліста. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003.-95с.

Повозніков М.Г. Корми: оцінка, використання, продукція тваринництва, екологія: Посібник – Вінниця: Тезис, 2003.-334с.                                                                                               

Повозніков М.Г. М’ясна продуктивність великої рогатої худоби. - Кам Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 44с.

 

 

Балуховський Микола Пилипович 

(27.IV 1899-6.I. 1977)

 

Народився в с. Вільховець Новоушицького району. Видатний радянський вчений – геолог-нафтовик, лауреат Ленінської (1959 р.) і Димитрівської (Народна Республіка Болгарія) (1964 р.), премій.

Один із першовідкривачів Шебелинського газового родовища.

Він розробив передові методи формаційно-циклічного, літокатанетичного, органо - геохімічного, солено купольного аналізу.

Перу Балуховського належить наукова монографія «Геологічні цикли», яка не втратила своєї актуальності до наших днів.

 

 

Література про Балуховського М.П.

1.   О присуждении Ленинских премий за наиболее выдающиеся работы в области науки и техники: Постановка комитета по Ленинским премиям в области науки и техники // Правда. 1959.-22апр.

2.   Історія міст і сіл Української РСР Хмельницька обл.. К.: УРЕ., 1971.-706с.

3.   Назаренко Є. Відомий геолог (М.П. Балуховський – наш земляк) // Рад. Поділля. -1983.-4лют.

4.   УРЕ. – 2-е видання т. 12. – К,: 1985.-с.538.

5.   Твої славні земляки, Новоушиччино // Наддністрян. правда.- 1997.-5лип.

 

ДИРЕГЕНТ

Соломон Симкович Фельдман – заслужений діяч мистецтв Російської федерації.

С.С.Фельдман народився 1909 року в м. Нова Ушиця Подільської губернії. В 1934 р. з відзнакою закінчив музичний інститут ім. Лисенка, як скрипач і диригент театру опери і балету і симфонічний оркестр.

В 1936 році аспірантуру Київської консерваторії. З 1928 року грав в оркестрах Києва і Москви.

Диригент оркестру Київське радіо, головний диригент оркестрів в Дніпропетровську і Донецьку, Московського академічного малого театру і Башкирського театру опери і балету.

В 1959 р. по запрошенню займав посаду художнього керівника і головного диригента симфонічного оркестру Куйбишевської філармонії. Вклад С.С. Фельдмана в музичну культуру Самари безцінний. З 1963 року на протязі чверті віку проходили музичні фестивалі, ініціатором яких є С.С.Фельдман. Вони привернули увагу до Самари ведучих виконавців і оркестрові колективи.

Помер в 1995 р.

 

Література про Фельдмана

 

«Зустріч уродженців нашого краю» // Наддністрян. правда, - 1997. – 5 липня.

Ювілейний вечір (Пам’ятка читача) Самара, 1995. – с.5.

Н.Михайлова. Талант – это самобытность // Трудовая Самара. – 1999 - №19 – 25серп.

А. Данкович. Наш земляк, визначний музикант // Наддністрян.правда. – 1996. – 1жовт. 

 

 

ВІЙСЬКОВІ

Бенчарский Виталий Іванович

 

Родился 15 марта 1951 года в с. Балабановка Новоушицкого района. В 1958 году начал учиться в первом классе Балабановской начальной школы, которую закончил в 1962 году и пошел дальше в пятый класс Малостружецкой восьмилетней школы. Эту школу закончил в 1966 году. Дальше обучение продолжил в Стружской средней школе, которую окончил с серебряной медалью в 1968 году. В этом же году поступил на первий курс Казанского высшего танкового училища. Училище окончил в 1972 году и был направлен для прохождения уже офицерской службы в г. Грозный Чечено-Ингушской АССР. Прослужил там восемь лет.

В 1990 году поступил в Военную академию бронетанковых войск. Академию окончил в 1983 году. После окончания академии службу проходил в Группе Советских войск в Германии (в течение трех лет служил на должности начальника штаба танкового полка, потом в штабе Группы войск). С 1988 года служил в Главном штабе Сухопутных войск. За время службы был в районе землетрясения в Спитаке и Ленинакане Армянской ССР, в Чернобыле и на войне в Чечне. В Чечне занимался освобождением заложников. Для этого часто, с риском для жизни, приходилось самостоятельно выезжать в горы в места располажения вооруженных формирований и встречатся с руководством боевиков. В результате договоренностей были разысканы и освобождены из плена более трехсот военнослужащих и гражданских лиц.

Свою службу завершил в Генеральном штабе Вооруженных Сил России в 2001 году.

Награжден государственными наградами: орденами Мужества, «За военные заслуги» и шестнадцатью медалями.

В настоящие время на пенсии и проживает в г. Москве

 

 

Попович Анатолій Васильович

 

Верховний отаман Міжнародної організації «Козацтво України», генерал полковник – козацтва, президент Всеукраїнської федерації бойових мистецтв і Української професійної ліги контактних єдиноборств, суддя міжнародної категорії. Заслужений тренер України.

Володіє технікою кількох видів бойових мистецтв.

Виховує чудову молоду зміну. Народився попович А.В. 1940 р. у с. Куча, Новоушицького району у сімї вчителів. Закінчив цю школу з золотою медаллю.

Потім роки навчання на фізико – математичному факультеті Кам’янець – Подільського пед. інституту, в Київському інституті фізкультури, столичному інституті інженерів цивільної авіації та Інституті кібернетики Академії Наук України в аспірантурі з обчислювальної техніки.

 

ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

               Гончарук Федір Євтихійович Народився 22 травня 1919  року в  с. Куражин Новоушицького району,  в сімї селянина батрака.  Шестимісячним залишився без батька, який помер від тифу, а  згодом стала інвалідом його мати. По закінченні 4-х класів пішов  працювати в колгосп, потім пастухом, їздовим, ланковим.

В 1939 році був призваний в армію, закінчив школу молодих командирів. З перших днів Великої Вітчизняної війни в боях. Воював на Західному, Воронежському, 1-му Українському, 1-му і 2-му Білоруському фронтах.

За мужність і героїзм, проявлені при визволені Ума і і форсуванні Дністра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року командиру мотострілкової роти 15-ої мотострілкової бригади 21 танкової армії капітану Гончаруку Федору Євтихієвичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджено орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.

 

ГЕРОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ

                 Володимир Васильович Холявко

 

Герой Соціалістичної праці. Народився в 1936 році в багатодітній сім’ї, де було 7 дітей. Жили в с.Каскада Новоушицького району. Після закінчення  Каскадської семирічної школи навчався у Маківському гірничо-промисловому училищі на сталевара. Трудову діяльність розпочав у Мартенівському цеху Маківського металургійного комбінату. Сувора праця біля розплавленого металу загартувала юнака. А так як змалку був привчений до праці, швидко став першокласним робітником, досвідченим сталеваром.

Його завзятість, наполегливість у роботі були взірцем для інших. Завжди старався оперативно і якісно виконувати доручення. І це йому вдалося. Досвідченого сталевара запросили в Англію передавати досвід тамтешнім спеціалістам із швидкісної плавки металу. З цим завданням Володимир успішно справився. У мартенівському цеху пройшло його трудове життя.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіонал В.В.Холявку присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.

 


                 Новіцький Анатолій Іванович

 

Народився 2 серпня 1935 в місці Маріуполі Донецької обл. в сім’ї робітника. З часом сім’я переїхала в с.Івашківці Новоушицького району, де він з 1944 до 1951р. навчався в Івашковецькій семирічній школі, а з 1951р. до 1954р. навчався в Миньковецькій середній школі. Після закінчення школи був призваний до лав Радянської армії, демобілізувався в 1957р. з 1958 по 1961р. працював в колгоспі Комунар Новоушицького району на різних роботах, а з 1961 по грудень 1971р. працював бригадиром рільничої бригади в цьому господарстві.

За досягнуті успіхи в одержанні високих урожаїв в садівництві було присвоєно звання Герой Соціалістичної праці, а пізніше вручено орден Трудового Червоного прапора, з 1974р. працював директором радгоспу «Першотравневий». А з 1975р. заступником генерального директора «Хмельницьксадвинпром». Помер в 1999р. на 69 році життя.

 

ВЧИТЕЛІ

Кордонський Іван Семенович

Народився 1 квітня 1922 р. в с. Куражин Новоушицького району.

З 1930 по 1937 р. навчався у Куражинській семирічній, з 1937 по 1940 р. – у Вільховецькій середній школах.

15 вересня 1940 р. був призваний до лав Радянської армії.

У червні 1941 р. частина, в якій проходив службу, була переведена під німецький кордон і 22 червня вступила в бій з німецькими загарбниками.

1942 р. був поранений.

У березні 1946 р. був демобілізований і 18 березня повернувся в с. Куражин Новоушицького району.

5 квітня 1946 р. призначений на посаду вчителя 1-4 класів Гарячинської початкової школи.

1951 р. – директором Куражинської семирічної школи.

1952 р. – призначений на посаду директора Пилипо-Хребтіївської середньої школи, де працював до 1957 р.

У березні 1957 р. був затверджений завідуючим районним відділом народної освіти. На цій посаді працював до 1982 р.

З 1982 р. завідуючий фільмотекою райвно.

Про життя та діяльність Кордонського І.С. розповідають колеги-освітяни, учні, знайомі, друзі, родичі.

 

 

Заслужений учитель школи України – Петро Данилович Коцяр.

Народився в 1902 р. в с. Браїлівка Новоушицького району в сім'ї селянина-середняка.

Коли Петрик підріс, його відправили навчатися в церковно-парафіальну школу.

В 1915 р. склав на «відмінно» вступні екзамени до Новоушицької вищої початкової школи.

1918 р. – Громадянська війна.

У 1921 р. працював статистиком в органах народної освіти.

1923 р. Петро Данилович – завідувач початкової школи в с. Щербівці.

1928 р. успішно склав іспити на звання учителя.

З 1939 р. викладає математику в старших класах.

Коцяр П.Д. – людина широкої ерудиції і високої культури. Він прекрасно знав мови, історію, літературу.

На склоні літ заслужений педагог сказав: «Коли б довелося розпочати життя знову, я став би тільки учителем».

 

 

Віктор Євгенович Берека

Народився 25 жовтня 1954 р. у с. Струга Новоушицького району.

Після закінчення Струзької школи навчався на фізико-математичному факультеті Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту.

Трудову діяльність розпочав у 1976 р.

З 1991 р. – директор Хмельницького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді, а з 1995 р. – заступник начальника управління освіти Хмельницької обласної державної адміністрації.

Нині ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Кандидат педагогічних наук, дійсний член АПСН.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України».

 

 

Климчук Василь Васильович

Народився 2 вересня 1957 р. в с. Вільховець Новоушицького району.

Навчався у Вільховецькій середній школі.

Служив протягом 3-ох років у лавах Радянської армії.

У 1979 р. вступив до Чернівецького державного університету на історичний факультет.

З 1986 р. – працює інспектором облвно.

З 1992 р. – директор Хмельницького обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.

Нагороджений знаками «Відмінник народної освіти УРСР», «Відмінник освіти України».

 

 

Козак Іван Йосипович

Народився у 1929 р. в с. Шелестяни Новоушицького району.

Закінчив філософський факультет Київського державного університету в 1961 р.

Працював у Кам'янець-Подільському держуніверситеті з 1962 р. на посаді викладача, а з 1973 по 1994 р. – проректор з навчально-виховної роботи. Кандидат філософських наук.

Нагороджений державними відзнаками.

 

 

ХУДОЖНИКИ

Іван Васильович Грушков – художник-графік.

Народився 24 лютого 1937 року в селі Песець Новоушицького району Хмельницької області. Освіта вища. Закінчив український поліграфічний Інститут ім. Федорова у Львові , у 1968 році по спеціальності «графіка», спеціалізація – «оформлення та ілюстрація книги».

Член Української Народної партії «Собор».

Трудову діяльність розпочав у 1962 році на посаді вчителя креслення та образотворчого мистецтва в селі Калюс Новоушицького району.

У 1965 році переведений на роботу в Новоушицьку середню школу на посаду вчителя образотворчого мистецтва, креслення, музики і співів.

У 1968 році призначений директором Новоушицького районного будинку піонерів.

1974 рік – переведений на роботу в Новоушицьку середню школу вчителем образотворчого мистецтва, креслення.

З 2005 року на заслуженому відпочинку і керівник студії образотворчого мистецтва ДМШ.

Іван Васильович Грушков – відмінник освіти ,учасник обласних республіканських і міжнародних виставок. Нагороджений цінними призами, дипломами, грамотами.

 

ПИСЬМЕНИКИ, ПОЕТИ

Василашко Василь Федорович

 

Народився 20 червня 1939 року в селі Куражин Новоушицького району Хмельницької області.

Закінчив 1956 року середню школу в селі Калюс, 1958 року — Кам'янець-Подільський культосвітній технікум, 1966 року — факультет журналістики Львівського університету.

Був на журналістській і комсомольській роботі. Працював у Львівському обкомі ЛКСМУ, в апараті ЦК ЛКСМУ, у молодіжній пресі, вченим секретарем правління Товариства «Знання» УРСР, заступником начальника Головвидаву Держкомвидаву УРСР, головним редактором видавництва «Веселка». Нині — учений секретар правління Товариства «Знання» України.

Збірки поезій «Течія доріг» (1981), «Шевченко – мій» (2014), «Заговори, щоб я тебе побачив» (2014), «Ясинець» (1988), «Чи Україні ти син?» (1994, 2004), «Усміхнись веселкою з грози» (1999), ілюстрована поетична книжка «Казка-байка: чесний Лис» (2006, книжка про те, як звірі пішли у бізес), публіцистичні книги «Україні — українську!» (2002), «Через терни — до України» (2006, у співавторстві), «Відроджуймось — не перероджуймось» (2007) та інші.

Республіканська літературна премія імені Лесі Українки (1995) за збірку віршів «Чи Україні ти син?», двічі лауреат Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» (2003, 2004).

 

Пасічник А.Є. народився 24 серпня 1959р. в смт. Нова Ушиця, де проживає по даний час. Вірші почав писати у 1981р. через деякий час почав друкуватися в районній газеті, обласній. В його поетичних збірках переважне місце займають пісенні тексти.

 

Крикливець Л.С. народилася в смт. Нова Ушиця в 1953р. в сім’ї педагогів. Шлях у творчість їй відкрила районна газета «Наддністрянська правда». З 1985р. працює в Житомирі. Переважно – це поезія лірична. Вона автор шести книг.

 

Савчук Петро Миколайович народився 1935р. в с. Іванівна Новоушицького району, Хмельницької області. Закінчив 10 класів. Працював трактористом ,водієм, слюсарем-сантехніком. В 1990р. вийшла перша збірка віршів «Над Дністром».Він член Національної спілки письменників України – лауреат літературної премії ім.. М.Годованця.

 

Московчук Михайло Остапович народився 17 листопада 1933 року в с.Слобідці Новоушицького району на Хмельниччині. Закінчив Струзьку середню школу, служив в армії, набув спеціальність в авіашколі, був направлений у бомбардувальний полк, згодом переведений у 146-ту авіаційну окрему транспорту ескадрилью. Службу закінчив на озері Балхаш при експедиції ЦІПСБ (Центр інституту проектування спеціального будівництва). Звільнений у запас, навчався в Хмельницькому педучилищі та Кам’янець-Подільскому педінституті. Вчитель-історик. Працював директором школи на Одещині, учителем хмельницької СШ №21. Дружина Марія Якимівна – вчителька математики. Друкувався в періодиці м. Магадану, Одещини та Хмельницьких газетах «Подільські вісті», «Поділля», «Подільська панорама», у міській  - «Хмельницький вечірній».

 

 

КРАЄЗНАВЦІ

Білик Андрій Дмитрович  - історик і краєзнавець. Народився 4 вересня 1921року у селі Хребтіїв Новоушицького району Хмельницької області, у славному куточку нашої Подільської землі, який дарує людині красу і ніжність, барв рідного краю.

У 1935 році закінчив місцеву школу. З 1938 по березень 1941 року працював у Новоушицькому райвідділі НКВС на посаді паспортиста. Призначений 23 березня 1941 року на службу в Червону Армію. Учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні з першого дня . Нагороджений  ордером Червоної Зірки,  меделями  « За перемогу над Німеччиною ». З 1 вересня 1946 року розпочав свою педагогічну роботу у школах району, одночасно закінчив заочно навчання в Кам’янець –Подільському педагогічному училищі та в Чернівецькому державному університеті. 27 років педагогічного стажу у школах району.

З 1973-1981 р. р  працював головою Новоушицької с-Ради.

3 1989 року  працював голової Ради Ветеранів

Помер 4 серпня 2002 року

 

ЖУРНАЛІСТИ

Людмила Олександрівна Пох

 

Людмила Олександрівна Пох, 1948 року народження. Закінчила Новоушицька середню школу. Освіта вища. Головний редактор УТ -1, директор новоутвореного творчо-виробничого обєднання «Ніка», що висвітлює теми науки і культури, автор і ведуча багатьох телепрограм: «Погляд», «Різцем і пензлем», «В майстерні художника», «Палітра», «Плеяда», «Не все так погано у нашому домі».

Наша землячка, талановита людина, журналістка, мистецтвознавець, політолог і просто чарівна жінка.

 

Василашко Михайло Федорович

 

Народився 6 квітня 1947 року в селі Куражин Новоушицького району Хмельницької області.

Закінчив у 1966 році середню школу в селі Калюс. Того ж року поступив у Львівський держуніверситет на факультет журналістики, заочне відділення.

Працював водієм, фотокором, кореспондентом райгазет, зокрема, Сокирянської "Дністрові зорі" (1967), виконував обов'язки заввідділом культури Новоушицького райвиконкому, очолював комсомольсько-молодіжну бригаду на будівництві Плесецького космодрому.

З 1968 по 1970 служив у ЛенВО.

З 1970 по 1990 рік працював в обласних газетах «Корчагінець», «Радянське Поділля», завідував кабінетом радянського будівництва Хмельницького облвиконкому.

З грудня 1990 року по грудень 2004 року працював власкором газети «Голос України» по Західному регіону.

З виходом на пенсію, 5 років видавав газету «Україна».

У 1997 році був удостоєний звання Заслужений журналіст України.

счетчик посещений скачать
Прогноз погоды в городе Новая Ушица

Безкоштовний

Wi-Fi доступ

в бібліотеці

наші партнери

Електронна карта. "Доступ    до послуг з електроного урядування"

Контакт

Телефон:2-20-90

Адреса:

32600 смт Нова Ушиця
вул.Подільська, 15
 
E-mail:
 novabiblioteka15@gmail.com