Наш благословенний край любовно називають «Подільською Швейцарією». Саме тут, на південному заході Хмельницької області розташований Новоушицький район, територія якого становить 85326 га.

   Наддністрянський край гармонійно поєднав у собі різноманітні природні ландшафти: неозорі рівнини, крутосхили і долини, ліси і водойми – утворивши неперевершеної краси краєвиди більше подібні до гірського краю.

   В Новоушицькому районі 8 річок, загальною протяжністю 182,8 км, які зносять свої води у повноводний Дністер.

   Дністер у давнину називали Великим. Адже його довжина становить 1362 км. Сьогодні він ще й широкий, водне плесо простягається на 3,5 км, після введення в дію Дністровського водосховища.

   Самий же Дністер на протязі південної межі району має дуже звивисту долину і утворює численні меандри. Крутизна його схилів дуже мінлива: круті скелясті ділянки, так звані стінки, змінюються розлогими терасовими схилами, що створює надзвичайно мальовничі краєвиди, багаті на історичні, геологічні та ландшафтні пам’ятки.

   Цікавою пам’яткою історії, на південно-східному схилі від села Рудківці, є скіфські кургани, що свідчать про поселення на нашій території древніх племен – скіфів, один – біля Дністровського водоймища, другий – на узвишші. Про те, що вони рукотворні – сумнівів не було. Декілька курганів, менші за розмірами, є біля дороги Калюс – Нова Ушиця. Про них згадує давньогрецький історик і мандрівник Геродот у хроніках знаменитої «Історії». Поблизу с.Рудківці нашого району є городище ранньоскіфського часу 8-7 ст. до н.е. Городище, розташоване на крутих схилах лівого берега Дністра, разом з прилеглими до нього укріпленими ділянками, мали площу понад 30 га. Розкопками відкриті досить складні конструкції давніх фортифікацій, а також близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям. Керамічний комплекс Рудковецького городища поєднує в собі елементи чорнолійської та фракійської культур.

   Верхній курган, що на східному краю села має розміри:

у основі – коло діаметром близько 200 м, а висотою – близько 20 м.

   До цього часу в с.Рудківці зберігся земляний вал, що проходить півколом через середину села і ще один значно менший. Вік цих валів приблизно 2,5 тисячі років. Це місце вибрано, очевидно, не випадково, місцина для оборони була прекрасна, до того ж – чудовий вид, добре видно на велику відстань.

   Значним багатством і різноманіттям відзначається флора Придністровської зони. В її складі є чимало рідкісних, ендемічних та реліктових видів. Важко навіть встановити повний склад рослин, що тут зростають.

   На відслоненнях вапняків, у долинах Дністра, збереглася степова рослинність ксеротичного типу. На його крутосхилах вона представлена травяними угрупуваннями та заростями чагарників – терену, глоду, жостеру, кизилу, дуба скельного чарещатого,клокички перистої, береки лікарської, шипшини. У лісі, понад потічками, росте калина – гордовина та калина звичайна.

   В тісному поєднанні барвистим килимом стеляться трави, утворюючи травостій багатьох найрізноманітніших видів. З ранньої весни, як тільки сходить сніг, пагорби понад Дністром вражають незвичайним квітуванням.

   Загальновизнаною місцевою королевою весняної флори є сон-трава велика, що фіолетовим світлом виграє між кам’яними скелями рудковецьких, хребтіївських, глибівських і пижівських пагорбів. Захоплююче видовище відкриває масове цвітіння під сніжника, проліска дволистого, рясту, фіалки, конвалії, голубого марева, печіночниці.

   В урочищі «Ясла», що за селом Рудківці, ранньою весною починають квітувати рідкісні рослини: горицвіт весняний, шиверкія подільська,гіацинтик блідий. На початку травня зявляється волошка Маршала, після її квітування дивує і захоплює анемона лугова, що зустрічається цілими полянами. Після неї появляється рутка смердюча, ковила срібляста, на узліссі – зозулинець.

   Вражає своїм розмаїттям трав літній період. Починаючи з червня зацвітають яскравим цвітом – лобазник шестипелюстковий, рокитнячки, лісова лілія, по кручах простеляють свої килими чебреці. А під кінець червня заквітує валер’яна лікарська, наперстянка крупноцвіта, подекуди зустрічаються дзвоники карпатські та гвоздика польова.

   У липні, на крутосхилах появляються – котячі лапки, молодило, цмин пісковий, лілійник білий.

   Під кінець серпня, на початку вересня зрідка можна зустріти голубу гірську айстру.

   Влітку, над зеленим ворсом трав, здіймають свої квіти шавлії. Їх тут нараховується до 10 видів.

   По яру до с.Хребтієва зустрічаються дуже рідкісні рослини, такі як: ясинець, в народі його називають «неопалима купина», він виділяє багато ефірного масла, завдяки якому спалахує на сонці, півонія вузьколиста (в народі називають «мар’їн корінь»). Приваблює багатьох білогриве шумовиння ковили, типової жительки степу. Понад Дністром росте багато дикоростучих ягід та лікарських рослин.

   Непомітно старіють і навіть зникають з подільської землі наддністрянські села. В давньоруському літописі згадується місто Каліус, пізніше село Калюс, яке в свою чергу було затоплене дністровським водосховищем в 1981 році. Сьогодні про це село нагадують лише дороги-бруківки, що тягнуться до Дністра, залишки садів і хатина калюсівчанина, що останнім залишив його. А ще від села Калюс, понад самим Дністром, зберігся парк пана Зуковського, що колись мешкав у цьому селі. Пан використовував парк для відпочинку. До сьогодні тут збереглося багато видів дерев та кущів. Тут налічується чотири види жимолості, різноманітного бузку, ростуть каштани, барбарис, гледичія.

   З глибини віків бють ключем Джерельні води. На Новоушиччині їх сотні. І майже всі вони мають неповторний смак і цілющі властивості. Чимала кількість переказів і легенд свідчить про їх життєдайну силу, яка виходила з землі і лікувала людей. Джерела ці ще малодосліджені і потребують детальнішого вивчення і охорони. В селі Браїлівка є мінеральне джерело типу «Боржомі», в селі Отроків – вода, що лікує хвороби нирок, в селі Зелені Курилівці – подібна відомій «Регіні», а в селі Куражин, що біля Дністра, В урочищі «Маринка», є освячена криниця. Водою з неї люди користуються давно, знаючи про її цілющу силу – вона лікує запалення склери ока. І це далеко не повний перелік сріблястих джерел, що викидають на поверхню цілющі та чисті мінеральні води, а чистими їх робить вапняк, крізь який вони протікають.

   Новоушицьке Придністровя – це той край, який природа щедро обдарувала зеленими луками, перелісками, просторими ланами, ріками, ставками і сотнями водних джерел. Вкриті зеленою повстю трав горбочки, заглибини, видолинки, крутосхили, породжені всім попереднім розвитком нашої планети, дивують і зачаровують своєю неповторністю і незайманою красою.

   В усі пори року наддністрянські краєвиди мають невичерпні багатства природних фарб, гармонійної краси, мальовничості і вражаючого розмаїття.

  

Стежками рідного краю

(путівник по історії краю)

 

Батьківська земля – душі криниця,

Люба і привітна сторона,

Юності стежина знову сниться

І до себе кличе так вона.

 

                                                                                        

А.Пасічник

 

Дорогі друзі!

Пропонуємо Вашій увазі путівник по визначних місцях Новоушицького краю, відомості про які Ви можете використати в своїй роботі.

Вони допоможуть більше дізнатись про унікальні пам’ятки історії та природи нашого краю.

 

Наш благословенний край любовно називають «Подільською Швейцарією». Саме тут, на південному заході Хмельницької області розташований Новоушицький район, територія якого становить 85326 га.

Наддністрянський край гармонійно поєднав у собі різноманітні природні ландшафти. Цікавою пам’яткою історії, на південно-східному схилі від села Рудківці є рукотворні скіфські кургани. Про них згадує давньогрецький історик і мандрівник Геродот у хроніках знаменитої «Історії». Керамічний комплекс Рудковецького городища поєднує в собі елементи чорнолійської та фракійської культур. Тут розкопками відкрито досить складні конструкції давніх фортифікацій, досліджено близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям. До цього часу в с.Рудківці зберігся земляний вал, що проходить півколом через середину села. Потім ще один, значно менший. Вік цих валів оцінюється приблизно в 2,5 тисячі років.

 

Література:

Історія міст і сіл Української РСР.-Хмельницька обл.:в 26 т.-К.,1971 р.-435 с.

Нариси історії Поділля: на допомогу вчителю.-Хмельницький,1990.-С.18.

Трубчанінов С.В., Винокур І.С.Історія Поділля та Південно-східної Волині. Книга 1.-Камянець-Подільський:Центр Поділлєзнавства,1993.-С.48-50.

 

Отроківський замок

  

Отроківський замок нагадує фортецю литовської доби ХІІ-ХІV ст.. Насправді він був побудований набагато років пізніше графом Ігнатієм Мархоцьким на початку ХVІІІ ст. Пан залишив по собі яскравий слід в історії Поділля, а замок є цінною історичною пам’яткою.

Для себе і власної родини він велів спорудити чотири резиденції – для весни, літа, осені, зими.

Найвеличнішою з них була літня Отроківська, залишки її зачаровують і тепер. 

Література:

Гандзюк С. Отроків. До кращого життя/ С.Гандзюк.- Дрогобич: Відродження,2008.- 43 с.

Роллє А. Граф Редукс:оповідання з першої чверті 19-го століття/ А.Ю. Роллє; перекл. з польськ. Василь Ганущак.- Дрогобич: Відродження,2008.- 81 с.- (Клуб української інтелігенції ім.Богдана Лепкого).

 

Маєток Патона

 

З опису польського історика В.Марцінського дізнаємось, що с.Хребтіїв у 1820 р. належав пану Піусу Павловичу Собанському.

Садиба за формою будови нагадує букву П. Зі сходу від яру будівля разом з підвальними приміщеннями являє собою два поверхи. На першому поверсі розташовуються підвали з криницею та приміщенням, пристосованим колись під баню. Другий поверх пристосовувався під житлові приміщення (спальні, зали для банкетів та прийому гостей, кухні, бібліотеки тощо) та балкону з колонами (східна сторона будівлі).

Як дізнаємось з архівних джерел, в кінці XIX століття Хребтіївський маєток купляє відставний штабс-капітан гвардії Михайло Оскарович Патон, рідний брат відомого академіка Євгена Оскаровича Патона та дядько нинішнього Президента Національної академії наук України, академіка Бориса Євгеновича Патона.

Сім'я М.О. Патона відзначалась меценатством, була в числі засновників ремісничого училища в м. Ушиці та організаторів роботи земської лікарні.

М.О. Патон був головою повітових дворянських зборів Ушицького повіту, самостійно вів господарство.

На хребтіївському православному кладовищі господарем маєтку М.О. Патоном побудована кам'яна каплиця на могилі батька Оскара Петровича Патона, колишнього консула і сенатора Росії.

На початку 1919 року родича видатних науковців та винахідників, М.О. Патона разом із дружиною, сином та слугами було вбито бандою у їхньому будинку в Новій Ушиці, де і поховано. 

Література:

   Гурц В. Історико-культурна спадщина села Хребтіїв/ В.Гурц.-К.: Прінт Лайн,2010.-38 с .-(Історія рідного краю).

 

 

 

Костел Св. Яна Непомука (с.Заміхів)

(1808-1820)

Визначна памятка архітектури; охоронний номер у комплексі: 1696/0

«Історія будівництва»: Деревяний костел св. Яна Непомука збудовано у 1749 р. Новий кам’яний костел збудовано на його місці у 1808 р.

«Архітектурні особливості»: кам’яно-цегляний, прямокутний у плані, базилікальний, тринавний. З північного боку – приміщення з цікавими деревяними гвинтовими сходами, що ведуть на хори. Під підлогою східної нави – склеп. Головний фасад прикрашений спареними іонічними півколонами, що фланкують вхід та завершується трикутним фронтоном і атикою з ліпниною. У 1844-1850 рр. був увінчаний кам’яною скульптурою. Бічні фасади пам’ятника розчленовані лопатками. Стіни усередині поштукатурені, прикрашені пілястрами тосканського ордену і карнизами. Підлога з кам’яних шліфованих плит, у вівтарній частині – цегляне покриття. Дах двосхилий, крівля – залізна.

 

Література:

Жарких М.І./ М.І. Жарких.- Храми Поділля.- К., 2007.

 

Калюс – село на дні моря

  

Непомітно старіють і навіть зникають з подільської землі наддністрянські села. В давньоруському літописі згадується місто Каліус, пізніше село Калюс, яке було затоплене Дністровським водосховищем в 1981 р.

Сьогодні про це село нагадують лише дороги-бруківки,що тягнуться до Дністра, залишки садів і хатина калюсівчанина, що останнім залишив його. Вона як символ, як пам’ятник затопленим селам. А ще від села Калюс, понад самим Дністром, зберігся парк останнього власника Калюського маєтку німця Роберта Карловича Зуковського, що колись мешкав у цьому селі. Пан використовував парк для відпочинку. До сьогодні тут збереглося багато видів дерев та кущів. Тут налічується чотири види жимолості, різноманітного бузку, ростуть каштани, барбарис, гледичія.

Література:

Гуцол А.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньму Подністров’ї// Наукові праці історичного факультету.- Т.2.- Камянець-Подільський.-1996.

Кащук Г. Села змінюють адреси// Наддністрян правда.- 1974.- 13 серп.

Котляр Н.Ф. Формирование територии и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX-XIII в.- К.- 1985.- С.108.

Кучугура Л.І. Археологічна розвідка в середньому Подністровї// Наукові праці історичного факультету.- Т.2.- Камянець-Подільський.- 1996.- С.173.

Маярчак С.П. Калюс: село на дні моря:нарис історії/ С.Маярчак .- К.:Український центр духовної культури, 2004.- 76 с.

  

З глибини віків бють ключем джерельні води. На Новоушиччині їх сотні. І майже всі вони мають неповторний смак і цілющі властивості. Чимала кількість переказів і легенд свідчить проїх життєдайну силу, яка виходила з землі і лікувала людей. Джерела ці ще малодосліджені і потребують детальнішого вивчення і охорони.

 

Мінеральне джерело типу «Боржомі» (с.Браїлівка)

    

Серед природних скарбів села найперше стоїть мінеральне джерело типу "Боржомі". Вода витікає з-під каменя i подається у річку Калюс. Сюди люди приходили i пили воду, в кого були хворі органи травлення. Нині джерело закрите. На його місці діє водокачка, з якої качають воду на школу.

А за 5 км на північний схід від с.Браїлівка знаходиться унікальна пам'ятка природи - джерело "Глойова криниця" (Глоїнова). Розмістилось на краю долини, має діаметр 2 м i глибину 0,5 м. А поряд інша, менша криничка. Більша криниця живиться двома джерелами, одне з яких дуже потужне. Вода його дуже чиста, прозора, приємна на смак. Вода цілюща, а тому зранку до сходу сонця приходять люди попити її i вмитися нею. Інша легенда повідомляє, що в тиху погоду з криниці видно ікону Матері Божої. Згодом це місце стали вважати святим. Неоднаразово тут відправляли службу Божу, святили воду, кидали монети. Кажуть, що десь тут заховано скарб. Старожили розказували, що є стара карта, на якій була позначка старого дуба , де виміряна точна відстань до скарбу. Історія "Глойової криниці" тісно пов'язана з стародавнім селом Дедижня (татари його спалили). Легенда говорить, що останні захисники загинули в церкві, яка розташована поблизу джерела. Щоб не здатися ворогам, церква разом з захисниками під землю пішла. Коли прикласти вухо до землі, то можна почути церковні дзвони, які доносяться з глибини.

 

Вода, що лікує хвороби нирок (с.Отроків)

 

Це джерело знаходиться в лісі Білавина. Від старожилів стало відомо, що це лікувальний потічок води. У 80-х роках минулого століття бувший тоді завгосп школи випробував цю воду на собі: він повністю вилікував нирки, про що підтвердив огляд лікаря. Після такого висновку він взяв зразки води і відправив на Київ для проведення аналізу якості. Звідти прийшла відповідь, що ця вода дійсно лікувальна. Про неї, в газеті «Сільські вісті», тоді була надрукована стаття. До струмка почали приїзджати люди і з близьких сіл, і здалеку. А надпис над струмком «лікуючий дар природи» нагадує людям про скарби, які дарує нам природа.

 

Урочище «Маринка»

 

   На мальвничому березі річки Дністер, розташоване чудове село з прекрасними краєвидами – Куражин. Тут, в урочищі «Маринка», де б’є джерело кришталево чистої води, знаходиться освячена криниця. Водою з неї люди користуються давно, знаючи про її цілющу силу – вона лікує запалення склери ока.

З покоління в покоління жителями села переповідалася така легенда. Жила колись красива дівчина на ймення Маринка, котра палко кохала Кармалюка. У неї ж закохався місцевий пан і неодноразово пропонував вийти заміж за нього, але та все чекала Устима. Тоді пан вирішив силоміць взяти дівчину за себе, але та не далася, покінчивши життя самогубством.

 

Література:

КовальчукС.І., Любінська Л.Г., Cорочан Ю.К. / С.І. Ковальчук , Л.Г. Любінська, Ю.К.Сорочан .- ВоднібагатстваХмельниччини.- Хмельницький, 2000.

 

 

счетчик посещений скачать
Прогноз погоды в городе Новая Ушица

Безкоштовний

Wi-Fi доступ

в бібліотеці

наші партнери

Електронна карта. "Доступ    до послуг з електроного урядування"

Контакт

Телефон:2-20-90

Адреса:

32600 смт Нова Ушиця
вул.Подільська, 15
 
E-mail:
 novabiblioteka15@gmail.com